FacebookПідписатися на RSS

У ІІ половині ХІХ ст., а точніше 150 років тому вперше за парти сіли наші ще маленькі тоді прапрадіди. Повернімося до тих далеких часів.

У 1869 р. по всій Австрійській імперії проводиться шкільна реформа. За сприяння Ю. Федьковича, на основі закону і розпорядження міністра освіти від 20 серпня 1870 року почала працювати народна публічна школа у Вижниці. Було складено списки дітей, які повинні ходити до школи з 12 грудня. А якщо ні, то повинні були вказати причини невідвідування: хворобу дитини чи батьків, за якими треба доглядати, погану погоду чи непрохідну дорогу.

Спочатку наша школа була маленькою, тендітною, але уже впевненою в собі. Вона йшла тернистою дорогою часу і вбирала в себе тільки найкраще, найсвітліше, що було у ту добу: доброту, духовну красу, щиру дружбу, жагу до знань і віру в майбутнє. Саме тоді і починали свій трудовий шлях Микола Білінкевич, Скворницький Адальберт, Григорій Туркевич – перші учителі школи.

Переломним для нашої школи був 1918 рік. Цього року замінено назву «Руська школа» на «Українська школа». Стрімкою лавиною переплітаються події в листопаді 1918 р. – Буковинське віче, проголошення української влади у місті на чолі з старостою Святославом Лакустою, зміна управи, і найбільш приголомшливе встановлення румунської влади – 11 листопада. Починає проводитись румунізація навчання у школі.

Далі був прихід радянської влади, а згодом – Велика Вітчизняна війна. У післявоєнні будні директором школи став Сухар Григорій Несторович, який шукав різні способи приведення школи до порядку. Навчання проводилось у нинішній гімназії. Про гарний одяг не було мови. У дівчаток домоткані сорочки, спіднички, а зверху мамин або татів кептар чи піджак. Зошити, підручники, письмове приладдя було відсутнє і писали хто на чому міг – старих документах, полях або між рядками газет.

У важкий післявоєнний період змінювалися форми та методи роботи, змінювались вчителі та керівництво Вижницької школи. Значно пожвавилась навчально-виховна робота з приходом у школу у 1963 році нового директора – Надії Іванівни Прокопенко-Пустової. Протягом ряду років під її керівництвом школа була однією з кращих в республіці. Її досвід вивчався в Києві та Москві.

За 150 років свого існування школа пережила три режими: австрійський, румунський, радянський. У її стінах учні навчалися німецькою, румунською та російською мовами. Але, не зважаючи на окупаційні режими, вчителі навчали своїх вихованців точним і гуманітарним наукам. Тому, перефразовуючи М. Горького, можемо з упевненістю сказати: «Всьому, що в нас є хорошого, ми зобов’язані школі».

Незважаючи на труднощі та перешкоди з кожним роком росла наша школа, утверджувалася, розквітала. Тепер уже вона ділилася своїм добром, світлом, красою. Десятиріччями сіяла паростки мудрості, досвіду, знань у дитячі серця. І вони проросли. І стало її цвіту по всьому світу.

Гордістю школи є її відомі випускники: доктор медичних наук Тарас Никула, кандидат медичних наук Михайло Шкварюк, доктор технічних наук Валерій Прокопенко, доктор медичних наук Іван Фуштей, академік Олег Ангельський, доктор фізико-математичних наук Любов Плав’юк, доктор біологічних наук Зоя Щудло, народний артист України Назарій Яремчук, співак Анатолій Руснак, кіноактор Юрій Карпов, генерал Олександр Мельников та інші.

За багато років у нашій школі змінилось кілька поколінь учителів. Сьогодні в нашій школі працюють 72 вчителі, з яких:1 заслужений працівник освіти, 12вчителів-методистів, 10 старших вчителів, 36 спеціаліст вищої категорії. Незмінними залишаються і досі її чудові традиції. Вижницький ЗЗСО І-ІІІ ступенів ім. Юрія Федьковича не просто навчальний заклад, а друга домівка для нас, учнів, і для освітян. Усі ми – шкільна родина, у якій поважають одне одного, піклуються про молодших, допомагають старшим, діляться досвідом.

Історична довідка школи

Кiлькiсть переглядiв: 917